15-19 липня у Києві відбувся Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя. В цей період різноманітні події — конференції, лекції, воркшопи, вебінари, презентації та обговорення — зібрали юристів, міжнародників, представників організацій громадянського суспільства та державних інституцій. Головне запитання всього тижня «Як розірвати коло безкарності?». Адже Росія роками вчиняє міжнародні злочини, не тільки в Україні, а й у Чечні, у Молдові, Грузії, Малі, Сирії, Лівії та інших країнах світу. Росіяни вважають, що можуть робити все, що заманеться, бо ніколи ні за що не будуть покарані.
Зокрема 17 липня пройшла конференція на тему «Десять років міжнародних російських злочинів в Україні: яка стратегія веде до справедливості?». Публікуємо найважливіше з третьої панелі «Погляд світової спільноти: як Україні добитися покарання міжнародних злочинців?».
Росія безкарно роками вчиняє міжнародні злочини в Україні та інших країнах світу. Україна вже тривалий час шукає шляхи притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності. Однак міжнародне право не дає простих відповідей на російську агресію.
Учасники дискусії обговорили, що може порадити світова спільнота Україні в пошуках шляху до справедливого покарання за міжнародні злочини. Які кейси й підходи варто взяти на озброєння, а що змінити, аби бути ефективнішими в боротьбі за справедливість?
Модератором панелі став Сергій Петухов, старший викладач кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА, заступник Міністра юстиції з питань європейської інтеграції (2015–2019). Онлайн до дискусії долучилися: заступник Генерального секретаря Норвезького Гельсінського комітету Гуннар Екелеве-Слайдал; адвокат у МКС, доцент Лейденського університету, засновник SILC (Strategic International Legal Consulting) Дов Джейкобс; директорка з адвокації Коаліції за Міжнародний кримінальний суд Вірджинія Амато; доцент міжнародного кримінального права на кафедрі кримінального права та кримінології Амстердамського вільного університету Лачезар Янєв; ад’юнкт-доцент Центру глобальних справ у Нью-Йоркському університеті Девід Донат Кеттін.
Ефективність забезпечення правосуддя
Гуннар Екелеве-Слайдал поділився досвідом Норвезького Гельсінського комітету в забезпеченні правосуддя. Разом з українськими партнерами Норвезький Гельсінський комітет створив базу даних і почав співпрацю з провідною ІТ-компанією Itera щодо інструментів документування злочинів. Крім того, Рада Європи створила Реєстр збитків для України, у Гаазі відкрили Міжнародний центр із переслідування за злочин агресії проти України. Демократичні країни підтримують ці розслідування і готові проводити суди за принципом універсальної юрисдикції.
«Війна Росії в Україні призвела до безпрецедентної мобілізації зусиль з боку тих, хто займається міжнародним кримінальним правом і не тільки. Це дає надію, адже справедливе правосуддя в Україні — це довготермінова перспектива й на цьому шляху важливо мати партнерів, які посилять ефективність зусиль сьогодні, завтра й у майбутньому», — зазначив Екелеве-Слайдал.
Навівши приклади переслідування воєнних злочинців у Норвегії після Другої світової війни, а також приклади міжнародних кримінальних трибуналів у Югославії та Руанді, Заступник Генерального секретаря Норвезького Гельсінського комітету виокремив такі рекомендації для України:
- Кримінальне покарання за міжнародні злочини не повинно стати інструментом помсти. Важливо застосовувати кримінальне право справедливо, дотримуючись оголошених критеріїв відбору справ;
- Необхідно забезпечити безкомпромісний контроль якості в роботі з доказами. Точність і достовірність інформації є ключовими;
- Фундаментальні принципи міжнародного кримінального права не слід розмивати й розтягувати, щоби звинуватити якомога більше діянь ворогів. Краще залишатися на безпечній правовій основі, і таким чином отримати ширшу підтримку щодо легітимності кримінального переслідування;
- Необхідно ухвалити ті ж самі принципи правосуддя, які застосовуються проти ворога, ратифікувавши Римський статут та ставши повноправним членом Міжнародного кримінального суду (МКС).
Наступним кроком для України та її союзників, на думку фахівця, має бути створення міжнародного трибуналу за злочин агресії та внесення змін до Римського статуту для узгодження юрисдикції щодо злочину агресії та інших міжнародних злочинів. Як виклик Гуннар Екелеве-Слайдал вбачає досягнення консенсусу між великими гравцями.
Роль громадянського суспільства та ратифікація Римського статуту
Вірджинія Амато підкреслила важливість ролі громадянського суспільства в процесі забезпечення міжнародного кримінального правосуддя.
«Ратифікація Римського статуту критично важлива для подолання проблеми безкарності в Україні та у всьому світі. Сутність міжнародної системи правосуддя полягає в тому, що держави мають первинну відповідальність за переслідування та покарання злочинців, а також за забезпечення прав жертв. МКС не є заміною національним судам, а виступає судом останньої інстанції. Його робота базується на принципах комплементарності (коли національні суди мають перевагу в розслідуванні та переслідуванні міжнародних злочинів, — прим.)», — наголосила директорка з адвокації Коаліції за Міжнародний кримінальний суд.
Амато відзначила позитивні сигнали та зобов’язання з боку української влади, але вказала на відсутність конкретних дій. Вона висловила сподівання на завершення ратифікації Римського статуту до кінця 2024 року, наголосивши, що цей крок є давно назрілим і природним для забезпечення правосуддя.
Посилення ефективності національних судів
Лачезар Янєв зосередився на тому, як міжнародна спільнота може сприяти Україні в посиленні ефективності національних судів. Він наголосив на двох ключових аспектах: гармонізації національного законодавства та розвитку спроможностей українських правників. Це включає тренінги для юристів, прокурорів та суддів, які вже проводяться, але потребують подальшого розширення та підтримки.
Доцент міжнародного кримінального права виділив три ключові питання, які наразі потребують уваги:
- Злочини проти людяності. Янєв зазначив, що українське законодавство наразі не містить згадки про злочини проти людяності. Одним зі шляхів може бути відкладення розслідування цих злочинів на пізніший етап, з умовою, що вони будуть віддзеркалювати міжнародне право;
- Масив справ. В Україні зараз проводяться тисячі розслідувань, що підіймає питання про те, як ефективно підходити до такого масиву справ. Янєв радить вчитися на практиці міжнародних судів і трибуналів, від Нюрнберга до Гааги, щоб знайти оптимальні рішення;
- Режим відповідальності. Важливо розробити підходи до режимів відповідальності (modes of liability), які дозволять ефективно працювати з двома проблемами міжнародного кримінального права: системною злочинністю, коли злочин скоєно лідерами чи представниками політичного апарату, які фізично перебували поза територією вчинення злочину та хаосом війни (fog of war), коли злочин вчинено сотнями індивідів і дуже складно визначити докази та внесок кожного окремо. Це проблеми, з якими, без сумніву, зіткнуться українські суди, коли почнуть рухатися від виконавців низького рангу до середнього та вищого рангу індивідів, на думку Янєва.
Причини безкарності і трибунал для Путіна
Девід Донат Кеттін підтримав ідею створення трибуналу для притягнення Путіна до відповідальності, над якою Центр громадянських свобод працює з кінця лютого 2022 року, а також окреслив передумови безкарності Росії.
«Безкарність Росії проявилася у 2014 році, коли РФ та Китай ветували рішення про юрисдикцію МКС щодо війни в Сирії та участі російських військових у блокаді Алеппо, що призвела до загибелі десятків тисяч невинних цивільних осіб. Це стало основною причиною поточного статусу кво. Проблема полягала в спробах “умиротворити” Росію, як одну з глобальних сил, членкиню Ради Безпеки ООН, постачальницю енергії до Європи та через інші політичні передумови», — зазначив Кеттін.
Наразі Україні бракує повного контролю над процесом МКС. Лише після ратифікації Римського статуту Україна зможе внести зміни до Кампальських поправок, які колись обмежили юрисдикцію МКС щодо злочинів агресії, скоєних громадянами або на території держав, що не є сторонами Римського статуту. Ці поправки тепер захищають російських військових і політичних лідерів від розслідування та/або переслідування за злочин агресії в межах МКС.
Такі дії як ратифікація Римського статуту і внесення змін до Кампальських поправок мають посилити МКС і стати передумовою для запобігання будь-яким спробам порушення міжнародного права в майбутньому.
Виклики та перспективи міжнародного кримінального правосуддя
Дов Джейкобс зауважив: «Розслідування міжнародних злочинів потребує часу через їхню складність і політичні обставини. Неможливо розслідувати злочин, поки він ще триває». За його словами, також необхідно виділити час для навчання суддів, прокурорів та інших учасників процесу.
Адвокат МКС підкреслив важливість зміцнення спроможностей МКС, який, за суттю, уже є трибуналом. «Нам потрібен універсальний стандарт, який забезпечить справедливість для всіх типів агресії», — додав він.
Підсумки
Україна має стати лідером у боротьбі проти безкарності злочинів агресії, забезпечуючи справедливість для жертв. Для цього важливо ратифікувати Римський статут, посилити національні суди та вдосконалити міжнародне правосуддя. Вимоги до якості правосуддя надзвичайно високі, і Україні потрібно відповідати цим стандартам для ефективного притягнення винних до відповідальності.
Авторка: Марія Мельник, волонтерка Центру громадянських свобод.
