З 15 по 19 липня в Києві пройшов Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя, організований Центром громадянських свобод. П’ятий рік поспіль цей цикл подій збирає юристів, міжнародників, представників громадянського суспільства та державних інституцій. Фокус-темою цього року стало запитання: «Як розірвати коло безкарності?»
У межах заходу відбулася розмова з Миколою Гнатовським — відомим українським юристом-міжнародником, першим віцепрезидентом Української асоціації міжнародного права, одним з ініціаторів та авторів Декларації та Заяви про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, судді ЄСПЛ від України. Модератором сесії став Костянтин Задоя, експерт Центру громадянських свобод, кандидат юридичних наук, професор КНУ імені Тараса Шевченка.
Публікуємо найважливіше із сесії запитань і відповідей із суддею ЄСПЛ Миколою Гнатовським на тему «Український вимір міжнародного кримінального правосуддя».
Передумови створення трибуналу для розслідування злочинів агресії
У березні 2022 року Микола Гнатовський був одним з ініціаторів процесу створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. «Реакція на новий етап російської агресії проти України мала бути максимально стрімкою і радикальною, важливо було зафіксувати загальне розуміння того, що відбувається саме агресія», — зазначив він.
Як відомо, без ратифікації Римського статуту та Кампальської угоди обома сторонами відповідного збройного конфлікту Міжнародний кримінальний суд може розслідувати злочин агресії тільки за умови, якщо Рада Безпеки ООН передасть відповідну ситуацію на розгляд МКС. Але РФ як постійний член Радбезу має право ветувати подібну резолюцію. Тому на сьогодні продовжується активний міждержавний діалог щодо створення Спеціального трибуналу.
«Наразі немає міжнародного суду чи трибуналу, який міг би судити найвище політичне та військове керівництво Росії за вчинення злочину агресії проти України. Створення спеціального трибуналу усуває цю прогалину», — підкреслив Микола Гнатовський.
Виклики створення трибуналу
Як наголосив суддя: «Потреба в трибуналі була й залишається, і є чи не найбільш актуальною з політико-правового комплексу питань. Його основна мета зараз — не допустити регуляризації найтяжчих порушень міжнародного права, що сталися».
Втім, юрист-міжнародник розповів також про виклики на шляху до створення трибуналу.
Однією з найскладніших юридичних тем у створенні трибуналу, за словами Миколи Гнатовського, є питання персональних імунітетів найвищих посадових осіб держави. Логіка імунітетів базується на принципі суверенної рівності держав (Par in parem non habet imperium). Поки глава держави, голова уряду та міністр закордонних справ перебувають на посадах, вони користуються персональними імунітетами та не підлягають національному кримінальному переслідуванню з боку іншої держави. Однак, коли переслідування ведеться від імені міжнародного співтовариства, то імунітети не діють.
Проблема полягає у відсутності консенсусу міжнародної спільноти щодо винятків з принципу імунітету “трійки”, про що свідчать поточні запеклі дискусії у Комісії міжнародного права ООН. Наразі питання імунітетів є зручним приводом для заперечень з боку держав, які не підтримують створення повноцінного спеціального трибуналу, на думку Миколи Гнатовського.
Іншою проблемою є брак політичної волі деяких держав. «Немає жодної норми міжнародного права, яка б не дозволяла створити трибунал. Проблема полягає у відсутності політичної волі. Держави, які гальмують створення трибуналу, з одного боку, не можуть визнати, що вони не підтримують цю ідею і що злочин агресії не повинен бути покараний. З іншого боку, вони майстерно нагромаджують низку юридичних і квазіюридичних аргументів проти створення трибуналу. Тому важливо розуміти, які аргументи є нездоланними, а з якими можна працювати.» — наголосив Микола Гнатовський.
З часів Нюрнбергу злочин агресії визнається як «лідерський» злочин, за який несуть відповідальність найвищі військові та політичні керівники держави, яка розв’язала війну. Однак національні законодавства окремих держав можуть окреслювати суб’єктів злочину агресії ширше, як зауважив Костянтин Задоя. Міжнародне право не забороняє цього робити у національному законодавстві, але таке широке розмежування важко імплементувати в спосіб, узгоджений з іншими міжнародно-правовими зобов’язаннями держави, за словами Миколи Гнатовського.
«В інтересах України мати таке визначення агресії та визначити такий склад злочину агресії, який буде найбільш наближеним до наявного у загальному міжнародному праві», — додав він.
Роль Міжнародного кримінального суду та важливість гармонізації національного законодавства
Як зазначив Костянтин Задоя, Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав шість ордерів на арешт російських посадовців, включно з президентом Росії, за воєнні злочини, а також за злочини проти людяності (зокрема за широкомасштабні й систематичні атаки на цивільну інфраструктуру). Проте наразі це максимум, чого зміг досягти МКС, відповідно виникають сумніви щодо його ефективності.
Микола Гнатовський розповів, що можливість міжнародного кримінального переслідування in absentia могла би посилити МКС в майбутньому, але наразі засудити лідерів РФ заочно не можливо.
Крім того, він додав, що для продуктивної співпраці з МКС Україна має ухвалити закон про ратифікацію Римського статуту та внести зміни до ККУ, конкретизувавши склад злочинів для гармонізації з міжнародним правом — рекомендації, які лунали й від інших експертів протягом Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя.
Костянтин Задоя згадав, що станом на сьогодні зареєстровано понад 130 000 злочинів агресії та воєнних злочинів РФ. Вимоги щодо їх справедливого розслідування досить високі й потребують неабияких ресурсів. Микола Гнатовський наголосив, що для їхнього ефективного розслідування необхідно дотримуватися стандартів Європейської конвенції з прав людини щодо процесуальних зобов’язань за статтями 2 і 3. Крім того, важливо пам’ятати про вимоги її статті 7 щодо передбачуваності кримінального закону.
На завершення Микола Гнатовський підсумував, що мета міжнародного кримінального правосуддя полягає в тому, щоб дати оцінку міжнародним злочинам і покарати винних. Утім, зазначив він, «війни виграються не в судах, а зброєю на полі бою».
Авторка: Марія Мельник, волонтерка Центру громадянських свобод.
