З 15 по 19 липня в Києві пройшов Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя, організований Центром громадянських свобод. П’ятий рік поспіль цей цикл подій збирає юристів, міжнародників, представників громадянського суспільства та державних інституцій.
Тиждень завершився спеціальним вебінаром за участю Мілени Стеріо, видатної професорки права в Університеті штату Клівленд та керуючої директорки юридичної фірми PILPG.
Під час вебінару професорка Стеріо зосередилася на необхідності та можливості створення спеціального міжнародного трибуналу для розгляду злочинів агресії проти України. Ділимось із нашими читачами нотатками вебінару.
Визначення агресії: правова основа МКС та історичний контекст
Щоб краще зрозуміти механізми Міжнародного кримінального суду (МКС) та розібратися, чому та як МКС не має юрисдикції над злочином агресії у випадку повномасштабного російського вторгнення, Мілена Стеріо розпочала вебінар з історичних засад МКС та його правової бази.
Мілена Стеріо підкреслила, що до створення МКС не існувало спеціалізованих трибуналів з юрисдикцією над злочином агресії. Єдиними засобами для боротьби з такими актами були різні міжнародні договори, декларації та документи, які засуджували агресію і підтверджували основні принципи Статуту ООН, такі як Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 3314.
Цікавим є те, що раніше злочини, які тепер вважаються злочинами агресії, називались «злочинами проти миру» й визначались як планування, ініціювання та ведення війн, що порушують міжнародні договори чи угоди.
Пізніше, під час переговорів про Римський статут МКС, включення злочину агресії було предметом значних суперечок. Такі сильні держави як США, які брали участь у переговорах у Римі у 1998 році, були особливо стурбовані можливістю майбутньої юрисдикції над їхніми діями. Внаслідок цього Римський статут передбачав, що злочин агресії буде включено до статуту лише після того, як Асамблея держав-учасниць (ASP) погодиться з визначенням і процесом ратифікації, що було досягнуто на оглядовій конференції в Кампалі у 2010 році.
Таким чином, на конференції в Кампалі ухвалили детальне визначення агресії, як це викладено в статті 8-bis Римського статуту. Згідно з цим визначенням, злочин агресії полягає у плануванні, підготовці, ініціюванні або здійсненні особою, яка має можливість контролювати або спрямовувати політичні чи військові дії держави, акта агресії, який своєю тяжкістю та масштабом є порушенням Статуту ООН.
Дилема агресії для МКС: виявлення обмежень юрисдикції
Як зазначила Мілена Стеріо, дуже важливо зрозуміти обмеження в здатності Міжнародного кримінального суду (МКС) розслідувати злочин агресії й навела кілька прикладів.
Отже, у пункті 4 статті 15-біс про юрисдикцію над злочином агресії зазначено, що Суд може, відповідно до статті 12, здійснювати юрисдикцію над злочином агресії, скоєним державою-учасницею, якщо тільки ця держава раніше не подала декларацію до Секретаря, що вона не приймає таку юрисдикцію. Таким чином, держави-учасниці можуть у будь-який час відмовитися від юрисдикції Суду над злочином агресії.
Додатково Мілена зазначила, що злочин агресії застосовується лише до явних порушень Статуту ООН, тому менш серйозні порушення не класифікуються як злочини через їхній характер, масштаб і серйозність. Ба більше, цей вид злочину стосується тільки осіб, які займають високі керівні посади й мають ефективний контроль над політичними чи військовими діями держави. Особи, які займають менш значні ролі, не можуть бути притягнуті до відповідальності.
Крім того, юрисдикція Суду обмежена державами-учасницями, які ратифікували поправки щодо агресії. Отже, навіть якщо держава є членом МКС, але не ратифікувала поправки з Кампали, юрисдикція Суду над злочином агресії не поширюється на цю державу.
Можливі рішення: моделі трибуналів та правові реформи
Мілєна Стеріо також обговорила популярні погляди на судовий процес щодо агресії та розглянула потенційні моделі трибуналів для розгляду агресії Росії проти України.
Деякі науковці стверджують, що якщо держава-агресор не ратифікувала поправки, але постраждала держава це зробила, Суд все ще повинен мати можливість здійснювати свою юрисдикцію. Інші вважають, що слід загалом внести значні зміни до Римського статуту, щоб розширити юрисдикцію МКС над злочином агресії.
У контексті російської агресії проти України, може бути кілька моделей трибуналів.
Один з варіантів — це Міжнародний трибунал, який буде створений через угоду між Україною та ООН або міжнародною спільнотою, подібно до МТКЮ чи Спеціального суду для Сьєрра-Леоне. Іншим можливим варіантом є Гібридний трибунал, який функціонуватиме як спеціалізована палата в правовій системі України, отримуючи підтримку від міжнародної спільноти. Крім того, існує модель Спеціального трибуналу, заснованого через договір між зацікавленими державами, наприклад, пропозиція укласти договір між Радою Європи та Україною.
Після вебінару один з гостей поставив питання Мілені Стеріо про те, яка модель трибуналу буде найбільш ефективною.
«Щоб трибунал був широко визнаний як легітимний, він повинен містити міжнародний компонент. Використання лише українських суддів може підірвати сприйняття справедливості трибуналу. Тому трибунал, який має поєднання національних та міжнародних суддів, є, ймовірно, найефективнішою моделлю. Такий гібридний підхід допоможе забезпечити, щоб трибунал сприймався як збалансований і надійний міжнародною спільнотою», — відповіла професорка Стеріо.
Авторка: Христина Жевлакова, стажерка Центру громадянських свобод.
