У березні 2022 року група українських та іноземних юристів публічно закликала до створення Спеціального трибуналу щодо покарання злочину агресії проти України, апелюючи до того, що Міжнародний кримінальний суд не наділений юрисдикцією розслідувати та покарати цей злочин щодо ситуації в Україні, а вирок жодного національного суду, вочевидь, не буде мати достатньої міжнародної легітимності. 25 червня 2025 року Україна та Рада Європи підписали Угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.
Ця подія стала вінцем кількарічних зусиль України та понад 30 інших держав (так званої Core Group) зі створення механізму, який би забезпечив адекватну юридичну відповідь на злодіяння російських високопосадовців. Втім, прийняте політичне рішення породжує низку юридичних та організаційних викликів, пошук відповідей на які задає рамку діяльності Спецтрибуналу в найближчі роки.
І відповіді на ці питання дає директор Департаменту міжнародного права МЗС України, Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу, агент України в Міжнародному суді ООН Антон Кориневич. А ставлять — учасники сесії запитань та відповідей, що відбулася в межахконференції «Правосуддя 2030: сценарії для України», та модератор сесії, кандидат юридичних наук, професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права КНУ імені Тараса Шевченка, експерт Центру громадянських свобод Костянтин Задоя.
«Спеціальний трибунал, що маємо зараз, може бути сильним гравцем»
Пан Антон Кориневич починає зі зізнання:
— Спеціальний трибунал — це головна тема, з якою ми працюємо протягом понад трьох років. Ми вже почали ставитися до нього, як до своєї дитини. І, дійсно, дуже хотілося і хочеться, щоб це все стало реальністю. Адже є усвідомлення, що це правильно, що це потрібно для України, для народу, для історії, для міжнародного права.
Весь цей період в нас було дуже багато емоційних гойдалок і ситуацій, коли не було розуміння «а що далі?». Легше, напевно, коли ти робиш щось всередині держави й це повністю у твоїй юрисдикції. А в нашому ж випадку є понад 40 суб’єктів — держав і міжнародних організацій, — тому впевненості в часових рамках чи в результатах ніколи не було. Щобільше, коли ми починали роботу, то абсолютно усвідомлювали, що результату може і не бути.
Але очікування більше, ніж справдилися — Спеціальний трибунал, що маємо зараз, може бути сильним гравцем. Це, безумовно, можливо завдяки, в тому числі політичній волі України та наших міжнародних партнерів. Можна написати все, що завгодно, але якщо немає політичної волі це імплементувати, то і результату не буде. Тепер наші думки та зусилля спрямовані на те, щоб якомога швидше укласти Розширену часткову угоду про створення Керівного комітету Спеціального трибуналу. Ми з боку української команди вже робимо все для того, щоб наблизити цей момент.
— Ідея про створення Спецтрибуналу висунута групою українських та іноземних юристів у березні 2022 року. Угода про створення Спецтрибуналу підписана в червні 2025 року. Наскільки швидко це сталося, на вашу думку?
— Багато колег, які працюють в дипломатії набагато довше за мене, однозначно кажуть, що 3,5 роки для дипломатії це — мить, а не строк. Наприклад, згадаймо, скільки відбувалася робота над напрацюванням Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Також у нас досі немає єдиної конвенції про злочини проти людяності, а робота над нею триває вже десятиліттями. Мені здається, що 3,5 роки — це просто блискавка.
І тут не можна мислити категоріями національної юрисдикції, де за місяці можна досягти результатів. Це інша сфера, тут не все залежить від однієї держави. Коли ми думаємо про час, то ми повинні також зважати на важливість і чутливість питання. Йдеться про індивідуальну кримінальну відповідальність лідерів держав. Тому це дійсно дуже хороший результат.
«Якщо до роботи Спецтрибуналу приєднаються 50 країн — ми будемо дуже раді»
— Коли можна очікувати завершення процесу формування робочих органів Спецтрибуналу?
— В мене є сподівання, що дуже багато кроків можуть бути зроблені у 2026 році. Але реалістичнішою відповіддю є 2027 рік. Ми намагаємося, щоб все було максимально швидко, і зробимо все для цього. Якщо ми швидко вийдемо на затвердження Розширеної часткової угоди та на згоду щодо неї від наших держав-партнерів, то раніше.
— Можете детальніше прокоментувати динаміку створення робочих органів в ідеальному варіанті?
— Зараз у нас є два з трьох елементів створення Спеціального трибуналу. Підписана Угода у Страсбурзі та згода на обов’язковість угоди від України. Третій елемент — це винесення на Комітет міністрів Ради Європи Розширеної часткової угоди про створення Керівного Комітету Спеціального трибуналу. Після того як цю Розширену часткову угоду затвердить Комітет міністрів Ради Європи, держави почнуть висловлювати свою згоду на неї. Хтось це буде робити шляхом ратифікації, хтось — шляхом приєднання, хтось — автоматично її виконувати, бо в них така національна правова система.
Чому це важливо? Бо Керівний Комітет є чимось на зразок Асамблеї держав-учасниць. Там буде представлена кожна держава, яка фінансуватиме діяльність Спеціального трибуналу та займатиметься адміністративними та фінансовими питаннями діяльності трибуналу. Наприклад, Комітет обере суддів і прокурора. Тобто цей елемент є необхідним, щоб ми перейшли до безпосереднього старту роботи трибуналу на місці.
— Яка кількість держав, на вашу думку, в результаті долучиться до роботи Спецтрибуналу?
— При завершенні фізичної роботи в Core Group було 39 держав, а також Рада Європи і Європейський Союз. Це всі держави-члени ЄС, крім двох. Я сподіваюся, що всі вони долучаться до Розширеної часткової угоди, і в статусі члена або асоційованого члена до роботи Керівного комітету. Якщо буде до 50 — ми будемо дуже раді, адже проводимо величезну роботу, щоб залучити якомога більше акторів до цього процесу.
«Спецтрибунал не визнає жодних функціональних імунітетів»
— Коли ж можна очікувати висунення перших обвинувачень прокурором Спецтрибуналу?
— Думаю, 2028 рік — є реалістичним варіантом. Щоб говорити про часові межі, нам треба розуміти, коли почне працювати трибунал, коли в нас буде приміщення в Гаазі, коли будуть обрані прокурор та судді тощо. Це дуже багато факторів.
— А якої ж кількості обвинувачених можна очікувати, скільки людей постане перед Спецтрибуналом?
— Саме судді вирішать, скільки обвинувачених мають бути засуджені в межах цього міжнародного механізму, а не національних юрисдикцій. Може йтися про список близько 20 осіб. Це можуть бути постійні члени так званої Ради безпеки РФ, які голосували за агресію. Імена там майже не змінюються впродовж років. Трибунал має зосередитися тільки на топах політичного та військового керівництва Росії. Проте наш трибунал називається Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України — без вказівки на те, від якої держави. Коло потенційних обвинувачених не обмежено, тому це може керівництво не тільки РФ.
— Коли можна очікувати перший вирок Спецтрибуналу?
— Думаю, у 2029-2030 роках.
Чинний голова РФ, поки він є на посаді, вилучений з-під юрисдикції цього Спецтрибуналу. Наскільки це відповідає його місії?
— З самого початку ми говорили про те, що жодних імунітетів не має бути. Але, на жаль, у багатьох наших ключових партнерів, зокрема, деяких держав G7, позиція була кардинально інша. Тому нам треба було вийти на компромісний варіант, з яким зможуть жити всі. Або розписатися під тим, що нічого не буде. Як мені здається, маємо непоганий варіант.
В Статуті Спеціального трибуналу немає жодного слова про персональні імунітети «Трійки» [Путін, Мішустін, Лавров], це була принципова позиція України. Але дійсно, поки «Трійка» на посаді, судді тимчасово призупиняють провадження. Як тільки вона залишає посаду, відповідно, провадження автоматично відновлюються. Це компроміс, якого ми змогли досягти.
Також є положення про те, що Спеціальний трибунал не визнає жодних функціональних імунітетів. І, що дуже важливо, можливість заочних проваджень. Ми переконані, що це одна з ключових характерних рис цього трибуналу. Тому що ніхто інший в міжнародному праві цих людей заочно засудити не може. А цей трибунал зможе.
— Стосовно складу злочину агресії — ми побачимо щось концептуально відмінне від того, що вже маємо в сучасному міжнародному праві?
— Кампальські поправки підтримують далеко не всі держави світу. Багато хто просто їх критикує. Тому ми знайшли варіант, який мені здається хорошим і робочим. Основа визначення злочину агресії в Статуті Спеціального трибуналу — це Кампала. До неї додається ще один поріг — що це все має становити як акт агресії, так і агресивну війну як спадщину Нюрнберга. І додавання останнього елементу — це була, зокрема, вимога дуже багатьох учасників G7. Держави, які дуже підтримують Кампалу, підтвердили, що таке рішення щодо визначення їм підходить.
Ми, звичайно ж, офіційно підтримали Кампалу ІІ. Ми принципова держава, яка має свою позицію, розуміння нашої моральної, політичної, правової відповідальності. Юридична команда МЗС все бачить, все чує і працює.
— Чи є вже уявлення про те, де буде місце розташування трибуналу?
— Ми дуже хочемо, щоб це була Гаага. І Нідерланди висловлюють політичну готовність до цього, там нині триває закрита внутрішня технічна робота щодо цього.
«Спецтрибунал займатиметься тільки питанням злочину агресії й це підтримує міжнародна спільнота»
— Чому вирішили обмежитися тільки злочином агресії?
— За інші міжнародні злочини може судити Міжнародний кримінальний суд. Я переконаний, що нас би не підтримали наші міжнародні партнери в тому, що ми створюємо паралельну юрисдикцію. Натомість ми взяли прогалину, яка є важливою, відвертою, очевидною для наших міжнародних партнерів. Тому намагання України створити трибунал саме щодо злочину агресії зустріло підтримку з боку великої частини міжнародної спільноти.
— Чому в статуті немає практично нічого про потерпілих?
— Тут були дуже різні позиції держав і серйозні дискусії. Навіть дуже прогресивні юристи-міжнародники мають думку, що злочин агресії вчиняється проти всієї держави та всього народу. Як тут визначити, хто є потерпілим більше за інших і хто має їх представляти? І ми зрештою вийшли на той варіант, який ви бачите. Непоганий, з огляду на відсутність попередньої практики.
— Яка ваша думка щодо можливості реалізації обвинувачення у викраденні українських дітей — на міжнародному рівні, як злочину.
— Наш Спеціальний трибунал займатиметься тільки питанням злочину агресії. І питання дітей, безумовно, є надважливим, але це юрисдикція МКС та національних судів України. Однак злочин агресії дає нам можливість записати її найжахливіші прояви — зокрема, злочини проти наших дітей як одні з найтяжчих злочинів, вчинені під час агресії РФ проти України.
— Чи можуть спільноти територіальних громад виступати як потерпілі внаслідок злочину агресії?
— Так, безумовно. Але це все вирішуватимуть судді Спецтрибуналу, кого вони будуть заслуховувати як особливо уражені групи.
Ця розмова відбулася під час конференції «Правосуддя 2030: сценарії для України» у межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя, який щороку організовує Центр громадянських свобод довкола Міжнародного дня справедливості — 17 липня.
