16 липня Центр громадянських свобод провів публічну сесію запитань і відповідеї на тему «Як Польща сприяє розслідуванню міжнародних злочинів, скоєних Росією в Україні?» у межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя, присвячену темі воєнних злочинів, які розслідує Польща за принципом універсальної юрисдикції. У фокусі обговорення були можливості притягнення винних до відповідальності у польських судах та на міжнародному рівні, а також ініціативи Польщі щодо створення спеціального трибуналу за злочин агресії. Подія відбулась у дуже тривожний момент, коли потреба в міжнародній солідарності і справедливості стала надзвичайно гострою.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спричинило тисячі грубих порушень міжнародного права, серед яких воєнні злочини, злочини проти людяності, а також потенційний геноцид. Польща відіграє важливу роль у реагуванні на ці злочини — як через юридичні механізми, так і на політичному рівні. Учасники дискусії обговорили, як саме сьогодні формується польська відповідь на ці виклики та що вона може означати для перспектив досягнення справедливості під час війни.
Запрошеними спікерами були Ганна Кучинська — професор Інституту правових досліджень Польської академії наук у Варшаві, яка вивчає міжнародне кримінальне право, президент Польської секції Міжнародної асоціації кримінального права, а також Агнєшка Бєньшик-Міссала — професор політології, дослідник та викладач Факультету політології та міжнародних досліджень Варшавського університету.
Ганна Кучинська підкреслила, що розслідування злочинів, скоєних Росією в Україні, — це не «допомога Україні» чи «внесок у роботу Міжнародного кримінального суду», а прямий обов’язок кожної держави відповідно до міжнародного права
Польща має виконувати цей обов’язок у межах власної юрисдикції та інституційних можливостей.
Польська прокуратура розслідує ці злочини з 28 лютого 2022 року. Провадження централізовано у Національній прокуратурі у Варшаві, і вони охоплюють злочин агресії та воєнні злочини. Польські прокурори беруть участь у Спільній слідчій групі (Joint Investigation Team, JIT), створеній за координації Eurojust. Хоча розслідування не ведеться на підставі універсальної юрисдикції, застосовується принцип захисту, що розглядає ці діяння як загрозу національній безпеці Польщі.
Наразі лише троє прокурорів працюють над цими справами поряд з іншими кримінальними провадженнями. Спеціалізованого підрозділу з розслідування міжнародних злочинів досі не створено. З огляду на це, лунає заклик до польської влади видавати національні ордери на арешт представників російського керівництва. Варто донести до суспільства розуміння, що розслідування міжнародних злочинів є обов’язком Польщі відповідно до міжнародного права та в інтересах національної безпеки.
Польща вперше після Другої світової війни проводить масштабне розслідування міжнародних злочинів. Відсутність досвіду й обмеження законодавства ускладнюють процес. Зокрема, польське право не допускає заочного провадження: для передачі справи до суду обвинувачений має бути присутнім фізично. Водночас особу можна оголосити у міжнародний розшук на підставі ордера на арешт, виданого польським судом.
У Польщі принцип універсальної юрисдикції поки не має належної реалізації. Для ефективного переслідування винних потрібно впровадити безумовну універсальну юрисдикцію, створити спеціалізований підрозділ і надати прокуратурі ресурси. Польські правозахисники та експерти також наполягають на необхідності заочного правосуддя — хоча б у справах про міжнародні злочини.
Ключовим інструментом міжнародного співробітництва є JIT. Цей механізм дозволяє країнам-учасницям вільно обмінюватися доказами без використання процедур взаємної правової допомоги (MLA), що значно пришвидшує процес. Крім того, польські та українські прокурори регулярно зустрічаються під егідою Євроюсту та мережі з питань геноциду, що посилює координацію та обмін досвідом.
У польському кримінальному процесі підозрюваним можна офіційно визнати лише за особистої присутності особи — без цього неможливо вручити повідомлення про підозру й просунутися в розслідуванні чи передати справу до суду. Якщо особа недосяжна, прокурор звертається до суду з клопотанням про ордер на арешт, що дозволяє оголосити міжнародний розшук. Та поки підозрюваного не затримано, розслідування фактично зупиняється. На судовому етапі особиста присутність обвинуваченого обов’язкова для тяжких злочинів (понад три роки ув’язнення), тому заочні процеси наразі не передбачені. Обговорюється можливість зміни процедури, але лише для міжнародних злочинів.
Щодо рішень українських судів, ухвалених заочно, польське законодавство не має окремих положень, але застосовує стандарти ЄС і стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. За дотримання їх польські суди можуть визнавати такі вироки. Двосторонні та міжнародні угоди цього не забороняють, а за появи обвинуваченого справа може бути поновлена.
Отже, Польща має всі підстави й інструменти для більш активної участі в притягненні до відповідальності за міжнародні злочини. Але для цього потрібна політична воля, чітка стратегія, законодавчі зміни та тиск з боку громадянського суспільства. Підтримка з боку медіа, експертного середовища та громадськості вже формує запит на справедливість, і саме завдяки цьому запиту польське правосуддя має шанс стати ефективним інструментом міжнародної відповідальності.
Агнєшка Бєньшик-Міссала акцентувала увагу на міжнародній діяльності Польщі, зазначивши, що саме тут країна «справді робить свій внесок»
За її словами, у Польщі сформувався політичний консенсус щодо необхідності розслідування та покарання російських злочинів в Україні, і жодна значуща політична сила цього не заперечує.
Попри те, що це питання рідко піднімають на найвищому рівні польсько-українських контактів, воно розглядається як таке, що має стратегічне значення, і на практичному рівні активно обговорюється. Агнєшка нагадала, що міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський неодноразово різко реагував на російську дезінформацію про Україну на засіданнях Радбезу ООН.
Польща вважає боротьбу з російською дезінформацією одним із своїх ключових завдань, зокрема щодо виправдання агресії і звинувачень України в «нацизмі». Від початку повномасштабної війни Польща активно виступає співініціатором резолюцій Генасамблеї ООН і Ради з прав людини, підтримує незалежні механізми моніторингу ситуації в Україні й Росії, а також організовує інформаційні заходи, зокрема виставки, які викликають сильний емоційний відгук — як-от презентація малюнків польських дітей часів Другої світової та сучасних українських дітей.
Польща також приділяє увагу міжнародній ініціативі щодо ухвалення конвенції про злочини проти людяності. Цей договір має заповнити прогалини, зокрема у визначенні геноциду, і передбачає окремий захист дітей, враховуючи випадки насильницького переміщення українських дітей, організованого Росією.
Польща активно співпрацює з Міжнародним кримінальним судом (МКС). Вона підписала угоду, що дозволяє ув’язнення засуджених МКС на території Польщі, готуючись виконувати покарання у разі вироку, наприклад, президенту Путіну. Польські представники також підтримують Кампальські поправки, які мають розширити юрисдикцію суду щодо злочину агресії незалежно від рішення Радбезу ООН.
Водночас у 2025 році польська позиція щодо ордера МКС на арешт ізраїльського прем’єра Нетаньягу викликала занепокоєння серед правозахисників і науковців. Відсутність чіткої реакції на ймовірні злочини у Секторі Гази стала підставою для звинувачень у подвійних стандартах, що шкодить спробам притягнути до відповідальності винних у російських злочинах.
У січні 2025 року в Польщі відзначалась річниця звільнення табору Аушвіц. У зв’язку з ордером МКС на арешт прем’єра Ізраїлю Нетаньягу в країні розпочалась дискусія щодо його можливого візиту. Польський уряд зробив розпливчасту заяву про «безпеку» участі ізраїльських лідерів, що викликало сумніви щодо репутації Польщі.
Під час свого головування в Раді ЄС Польща приділила особливу увагу питанню відповідальності за міжнародні злочини, вчинені на території України. З-поміж 80 організованих подій — семінар «Від Нюрнберга до Гааги» та захід до річниці трагедії в Бучі. Варшава активно просувала створення Спеціального трибуналу за злочин агресії та розвиток Міжнародного реєстру збитків у співпраці з Радою Європи.
Щодо перспектив трибуналу: рішення у 2026 році можливі лише за умови, що частина процесів уже завершена непублічно — зібрано докази, обрано суддів. Наразі відомо, що трибунал не зможе переслідувати осіб з імунітетом. Але сам факт його створення — вже успіх і прояв єдності Європи. Обидві експертки зазначили, що не варто очікувати швидких рішень — міжнародне правосуддя потребує часу, на відміну від нетерплячого суспільства. Цей трибунал викликає обґрунтовані очікування, але потребує терпіння. Статут складний, що створює багато викликів для тлумачення й організації роботи. Навіть робоча мова провадження не встановлена остаточно — судді зможуть обирати іншу мову для кожної справи, хоча основною буде англійська.
Під час сесії запитань і відповідей юридичний аналітик Центру громадянських свобод Валентин Сердюк звернув увагу на важливість універсальної юрисдикції як інструмента міжнародної безпеки. Він запитав, чи передбачена ця норма безпосередньо в польському кримінальному процесуальному законодавстві, та які існують процедурні чи конституційні виклики в її застосуванні.
Ганна Кучинська відповіла, що універсальна юрисдикція — не лише теоретичне поняття. Вона виникла як відповідь на реальні запити жертв, які виявляли своїх катів у країнах Європи. Польща наразі має лише одну справу, що посилається на принцип універсальної юрисдикції — щодо злочинів у Білорусі. Хоча прокурор спершу відмовився відкривати провадження, суд визнав наявність юрисдикції. Через неясність формулювання відповідної норми в кримінальному кодексі Польщі складно видавати ордери на арешт. Саме тому триває робота з Комісією з кодифікації над чіткішою редакцією. Планується також створити спеціалізований підрозділ прокурорів, які займатимуться такими справами. Водночас підготовка прокурорів і суддів із міжнародного кримінального права вже включена до офіційної програми навчання.
Правозахисниця Олександра Романцова поставила два ключові запитання: про можливість розширення дії Міжнародного реєстру завданої шкоди на жертв війни з 2014 року, а також про перспективу визнання геноциду з боку Росії в Міжнародному кримінальному суді. Агнєшка Бєньшик-Міссала наголосила, що в Польщі чітке усвідомлення того, що війна почалася саме у 2014 році. Це відображено і в публікаціях, і в публічних дискусіях, попри те, що на рівні міжнародних політичних домовленостей ключовою датою часто вказують лише 24 лютого 2022 року. Вона зазначила, що Польща має потенціал стати лідером у просуванні ініціатив, спрямованих на відновлення справедливості для всіх постраждалих. Щодо перспектив визнання геноциду, зокрема в контексті насильницького вивезення українських дітей, пані професор зазначила, що наразі МКС кваліфікує ці дії як військові злочини, і поки немає підстав стверджувати, що Суд визнає їх як геноцид.
Ганна Кучинська підкреслила, що відповідь на запитання, хто скоїв злочин агресії, є очевидною — саме з нього почалися всі інші злочини. Саме тому його іноді називають «материнським злочином», адже він відкриває шлях до вчинення інших міжнародних злочинів. Вона наголосила, що Польща має всі передумови, щоб стати лідером у підтримці України — через тісні історичні, культурні зв’язки і спільне сьогодення: «Ми вже живемо в одному суспільстві».
На завершення обговорили співпрацю України та Польщі в рамках JIT. Кучинська підкреслила, що цей формат дає змогу оперативно обмінюватися доказами між країнами: наприклад, якщо один свідок згадує конкретне фільтраційне місце, прокурори можуть отримати дані про це з інших країн та зібрати ширшу доказову базу щодо причетних осіб. Особливу роль у цьому відіграють особисті зустрічі прокурорів і робота в межах мережі з розслідування геноциду.
Не менш значущою є роль громадянського сектору. За словами Кучинської, це перший випадок в історії Польщі, коли НУО так тісно співпрацюють із прокуратурою. П’ять польських організацій, які займаються документуванням воєнних злочинів в Україні, об’єдналися в коаліцію, мають спільну платформу, координують дії, подаються разом на фінансування, проводять зустрічі з міністрами та дипломатами. Українська ГО «Опора», яка працює в Польщі, є однією з найактивніших — вона передала польським слідчим понад 2000 свідків для допиту. Інші організації, як-от Центр Лемкіна, Фонд жертв катувань, Гельсінська спілка з прав людини та проєкт Sunflowers, доповнюють цю роботу — хтось фокусується на свідченнях з окупованих територій, хтось на психологічній підтримці, хтось на створенні онлайн-платформ для збору свідчень.
Окремо наголошено: через травматичний досвід свідків, саме НУО іноді надають безпечні приміщення для допитів та супровід психологів — на відміну від будівель прокуратури, які часто мають мілітаризований вигляд і можуть лякати. Ганна Кучинська завершила свій виступ закликом підтримувати коаліцію НУО, яка веде активну адвокацію за видання міжнародних ордерів на арешт злочинців.
Авторка матеріалу: Ольга Зубрицька, волонтерка Центру громадянських свобод.
