Інститут командної відповідальності: виклики та шляхи їх подолання у національній практиці. Найважливіше з мозкового штурму

14-18 липня у Києві відбувся Український тиждень міжнародного кримінального правосуддя, який уже традиційно зібрав фахівців і експертів з кримінального права: правозахисників, представників офісу Генерального прокурора, суддівського корпусу, адвокатів і науковців навколо актуальних викликів міжнародного кримінального права. Однією з найбільш практично орієнтованих подій цього року став мозковий штурм, присвячений інституту командної відповідальності. Під час події учасники аналізували міжнародний досвід і пропонували практичні рішення, які можуть бути застосовані в українській судовій та слідчій практиках.

Мозковий штурм №1 був присвячений темі командної відповідальності — одному з ключових та водночас найменш досліджених елементів міжнародного кримінального права в Україні. Український контекст надає темі особливої гостроти: злочини, вчинені збройними силами РФ, мають системний характер і часто є результатом політики, що реалізується через ієрархічно побудовані структури. Учасники штурму досліджували, як імплементувати доктрину командної відповідальності в українське правозастосування, які її ключові елементи, чим вона відрізняється від інших форм відповідальності та які виклики постають перед судами та слідством.

Модерував процес Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права. А учасниками стали: Микола Пашковський, старший науковий співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судового устрою, науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені В.В. Сташиса Національної Академії Правових Наук України; Вікторія Мозгова, експертка програми розвитку ООН в Україні з кримінального права; Олександр Марін, завідувач науково-дослідницької лабораторії вивчення проблем протидії торгівлі людьми Львівського державного Університету Внутрішніх Справ; Станіслав Петренко, начальник відділу Департаменту війни Офісу генерального прокурора.

Разом експерти визначили ключові аспекти, проблеми та пропозиції щодо застосування цього інституту.

Міжнародний та національний контекст командної відповідальності.

Експерти наголосили, що командна відповідальність має глибокі міжнародно-правові корені, адже розвивалася від Нюрнберзького і Токійського трибуналів до сучасного Римського статуту. В Україні вона була імплементована через статтю 31-1 КК України лише у жовтні 2024 року. Також у виступах зазначалося, що певні її елементи вже частково були в Кримінальному кодексі України через статті 426 та 438, однак вони не охоплювали всі необхідні аспекти.

Відповідальність командирів: юридична природа і межі застосування

Міжнародне кримінальне право визнає командну відповідальність окремим видом кримінальної відповідальності, що не є формою співучасті. Відповідальність виникає не за вчинення злочину, а за невиконання обов’язку запобігти або покарати злочини підлеглих. Це фундаментальна відмінність, яка має критичне значення для слідства та кваліфікації.

Учасники штурму наголосили, що відповідальність командира прив’язана до трьох ключових елементів:

Наявність реального підпорядкування (ефективного контролю);
Знання або можливість знати про вчинення злочинів;
Бездіяльність командира щодо запобігання або покарання винних.

Ці критерії є усталеними в практиці Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії та інших міжнародних судів. Утім, як зазначили учасники, українська прокурорська та слідча практика здебільшого не застосовує ці стандарти системно, часто зосереджуючись на індивідуальній відповідальності виконавців, а не на особах, які санкціонували або допустили злочини.

Виклик: як довести «ефективний контроль»

Одним із найбільших викликів для практичного застосування командної відповідальності є доведення факту ефективного контролю. Це поняття не завжди збігається з формальним підпорядкуванням і вимагає встановлення здатності командира контролювати дії підлеглих. Учасники мозкового штурму запропонували низку доказових індикаторів, які можуть підтверджувати ефективний контроль:

здатність видавати обов’язкові накази та контролювати їх виконання;
наявність систем комунікації та звітності;
призначення, переміщення та заохочення особового складу;
реакція командира на попередні випадки порушень (чи були проведені розслідування, покарання, усунення);
поведінка командира після вчинення злочину (сприяння чи приховування).

Межа між злочинною бездіяльністю і недбалістю:

Командна відповідальність передбачає, що командир може бути притягнутий до відповідальності за бездіяльність навіть, якщо не брав участі у злочинах напряму. Це приводить до запитання: де межа між кримінально караною бездіяльністю та звичайною службовою недбалістю?

Обговорення експертів засвідчило, що командна відповідальність настає не за будь-яке недбале керівництво, а лише у разі, коли командир мав або повинен був мати інформацію про злочини та свідомо не вжив жодних заходів. Учасники підкреслили важливість доведення знання або обґрунтованої поінформованості.

Практичне значення для України

Експерти акцентували, що командна відповідальність дозволяє досягати справедливості та покарання навіть у випадках, коли неможливо ідентифікувати безпосередніх виконавців злочинів або коли вони загинули. Це дає змогу переслідувати осіб на вищих рівнях командування, які несуть загальну відповідальність за створення умов, що сприяли вчиненню злочинів.

Проблемні застосування доктрини командної відповідальності, які визначили учасники мозкового штурму:

Нечіткість термінології, що створює хибне враження колективної відповідальності.
Необхідність чіткого визначення меж та стандартів доказування.
Відсутність практичних прецедентів у застосуванні командної відповідальності в Україні.
Складнощі у збиранні доказів, зокрема відсутність доступу до документів противника, поки триває війна.
Взаємодія з іншими формами участі у злочинах (співучасть, причетність).
Шляхи розв’язання проблем, які експерти запропонували:

Розробити стандарти доказування за участі суддів, прокурорів і слідчих, щоб створити чітку та узгоджену політику щодо застосування цього інституту.
Створити спеціалізовані тренінги для практиків кримінальної юстиції, які допоможуть подолати розрив між теоретичними знаннями та практичним застосуванням.
Внести уточнення до законодавства, щоб забезпечити однаковий підхід до командної відповідальності в національному та міжнародному законодавствах.
Освітні програми як інструмент системних змін

Однією з важливих ідей, що прозвучали під час мозкового штурму, була потреба у системній просвітницькій роботі серед фахівців української правової системи — суддів, прокурорів, слідчих та адвокатів — для належного застосування міжнародного кримінального права, зокрема інституту командної відповідальності.

Учасники наголосили, що ізольоване знання норм міжнародного права не гарантує їх ефективного застосування без розуміння логіки, яка стоїть за рішеннями міжнародних судів. Тому критично важливо впроваджувати міжсекторні навчальні програми, у яких прокурори, слідчі, судді та адвокати працюють разом над кейсами, навчаються бачити справу цілісно та практикують розбудову стратегій доказування.

Окремо спікери підкреслили необхідність роботи з міжнародною судовою практикою на глибшому рівні. Варто не лише вивчати резолютивну частину рішень трибуналів, але й звертатися до окремих думок суддів (dissenting / separate opinions), у яких часто містяться якісні глибинні обґрунтування — як для сторони обвинувачення, так і для захисту.

Серед запропонованих рішень прозвучала ідея про необхідність розробки стандартів доказування командної відповідальності, щоб уникнути довільного і суперечливого підходу до інтерпретації командної відповідальності. Це допомогло б формувати якісну доказову базу.

Таким чином, одним із найбільш практично орієнтованих напрямів, що мають потенціал трансформувати українське правосуддя у сфері міжнародних злочинів, є саме розвиток освітніх ініціатив — інтегрованих, глибоких і сфокусованих на практиці.

На завершення учасники погодилися, що впровадження командної відповідальності є критично важливим кроком для забезпечення невідворотності покарання за міжнародні злочини, які вчиняє Росія в Україні. Для досягнення цієї мети необхідна системна робота з удосконалення як нормативно-правової бази, так і практичних підходів до розслідування та ефективного судового розгляду.

Міжнародна практика доводить, що командири можуть бути притягнуті до відповідальності за участь у злочинах або бездіяльність щодо їх унеможливлення. В українських умовах — це питання не лише права, а й невідворотності покарання винних: адже саме ті, хто дозволяв злочини, мають відповідати за них разом з виконавцями. У фокусі не лише винні, але й ті, хто міг і повинен був зупинити злочини. Саме так розривається коло безкарності.