У межах Українського тижня міжнародного кримінального правосуддя, організованого Центром громадянських свобод, досвідчена міжнародна кримінальна юристка д-р Анні Пуес провела вебінар на тему «Голос потерпілих: як міжнародне правосуддя захищає права жертв».
Спираючись на свій досвід роботи в Міжнародному кримінальному суді (МКС), Спеціалізованих палатах Косова та інших міжнародних трибуналах, д-р Пуес розповіла про те, як міжнародне кримінальне право еволюціонувало у напрямі визнання та захисту прав потерпілих. Вона пояснила, хто вважається потерпілим за міжнародним правом, які права мають потерпілі та чому їхня змістовна участь є необхідною для досягнення справедливості. Нижче наведено ключові висновки вебінару.
Хто вважається потерпілим у міжнародному кримінальному праві?
Д-р Пуес розпочала з пояснення того, що поняття потерпілого в міжнародному кримінальному праві виходить далеко за межі людей, які зазнали безпосередньої фізичної шкоди. Відповідно до Декларації ООН про основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, потерпілими є ті, хто внаслідок злочинних дій зазнали фізичної, психологічної, емоційної або економічної шкоди, а також серйозних порушень своїх основоположних прав.
Водночас, потерпілими не завжди є лише фізичні особи. Міжнародне кримінальне право дедалі частіше визнає, що культурні установи, релігійні пам’ятки та інші об’єкти, які перебувають під захистом, також можуть бути жертвами міжнародних злочинів. Д-р Пуес показала це на прикладі справи МКС щодо знищення історичного міста Тімбукту в Малі, у якій Суд визнав, що напади на культурну спадщину становлять шкоду, яка потребує правового захисту.
Вона також звернула увагу на розвиток дискусій щодо захисту довкілля. Посилаючись на досвід перехідного правосуддя в Колумбії, д-р Пуес розповіла, як річки та інші природні екосистеми отримали правове представництво через так званих опікунів, які можуть виступати від їхнього імені. Хоча такий підхід ще не став усталеним принципом міжнародного права, він свідчить про зростаюче визнання того, що руйнування довкілля є серйозним наслідком збройних конфліктів.
Чи можуть і держава, і людина бути потерпілими від злочину агресії?
Д-р Пуес також розглянула питання, яке має особливе значення для України: хто має визнаватися потерпілим від злочину агресії?
Традиційно міжнародне право розглядало агресію насамперед як злочин, вчинений проти держави. Водночас, за словами д-р Пуес, наслідки агресії безпосередньо відчувають люди, які втратили членів родини, домівки, засоби до існування та відчуття безпеки.
Дедалі більше науковців у сфері міжнародного права підтримують думку, що потерпілими від агресії слід визнавати як держави, так і окремих людей. Хоча міжнародна практика щодо цього питання ще формується, майбутні справи, пов’язані з війною Росії проти України, можуть відіграти важливу роль у тому, як міжнародне право остаточно вирішить це питання.
Чотири основні права потерпілих
За словами д-р Пуес, сучасне міжнародне кримінальне право поступово сформувало чотири основоположні права потерпілих: право на правду, право на справедливість, право на репарації та право на захист і повагу.
Право на правду виходить за межі простого встановлення фактів злочину. Воно передбачає публічне визнання того, що сталося, встановлення відповідальних осіб і формування достовірного історичного запису. Кримінальні судові процеси, публічні розслідування, комісії з встановлення істини та інші механізми підзвітності допомагають забезпечити розуміння потерпілими й суспільством повного масштабу вчинених злочинів. Одним із найвідоміших прикладів реалізації цього права стала Комісія правди і примирення в Південно-Африканській Республіці, яка після завершення апартеїду надала жертвам можливість публічно свідчити про пережиті порушення.
Право на справедливість гарантує потерпілим доступ до ефективних засобів правового захисту. Це включає отримання інформації про перебіг розслідувань і судових проваджень, доступ до правової допомоги та участь у судових процесах. Водночас д-р Пуес зазначила, що міжнародні кримінальні провадження часто тривають багато років через їхню складність, бюрократичні труднощі та проблеми із затриманням підозрюваних.
Право на репарації охоплює значно більше, ніж фінансову компенсацію, і може реалізовуватися у різних формах. Воно включає реабілітацію, психологічну підтримку, пошук зниклих безвісти осіб, офіційне визнання завданої шкоди та інші заходи, спрямовані на відновлення гідності потерпілих. У різних країнах застосовуються різні підходи — від індивідуальних компенсацій до ширших програм репарації для громад.
У цьому контексті д-р Пуес згадала створення Реєстру збитків для України як важливий крок до майбутнього механізму репарації. Хоча Реєстр сам по собі не забезпечує виплату компенсацій, він створює системний підхід до документування завданої шкоди.
Це не означає, що найближчим часом будуть якісь виплати. Насамперед ідеться про забезпечення реєстрації заяв, щоб отримати більш системну картину завданої шкоди. І, сподіваюся, це сприятиме створенню структурованого механізму репарації або виплат як окремим людям, так і організаціям, який не залежатиме від того, чи потрапить конкретна справа до суду, — підкреслила д-р Пкрес.
Право на захист і повагу. Потерпілі від міжнародних злочинів часто змушені знову переживати травматичний досвід під час судових процесів. Саме тому міжнародні суди дедалі частіше застосовують підходи, чутливі до травми, які забезпечують захист гідності, приватності та психологічного добробуту потерпілих протягом усього процесу правосуддя. Водночас юристи повинні не лише професійно вести справу, а й враховувати психологічний стан потерпілих.
Потерпілі як активні учасники правосуддя
Однією з центральних тем вебінару стала необхідність забезпечити активну участь потерпілих у міжнародних кримінальних провадженнях.
Д-р Пуес наголосила, що потерпілих не слід розглядати лише як свідків або джерело доказів. Натомість вони мають визнаватися повноправними учасниками процесу зі своїми власними правами та інтересами. Беручи участь у кримінальному провадженні, вони отримують можливість відчути власну суб’єктність і вплив на процес відновлення справедливості.
Наразі участь потерпілих передбачена не в усіх міжнародних судах, однак там, де вона існує, вона значно посилює реалізацію їхніх прав. Такий механізм уже діє в Міжнародному кримінальному суді, Спеціалізованих палатах Косова, Спеціальному кримінальному суді Центральноафриканської Республіки, а також у низці національних правових систем.
Залежно від конкретної ситуації потерпілі можуть діяти через своїх юридичних представників, подавати докази, ставити запитання під час перехресного допиту, звертатися із заявами про репарації та просити про застосування заходів захисту. Як зазначає д-р Пуес, ці можливості посилюють роль потерпілих і допомагають забезпечити, щоб міжнародне правосуддя відповідало не лише потребі покарати винних, а й потребам тих, хто зазнав шкоди.
Під час лекції д-р Пуес наголосила, що стале правосуддя потребує не лише кримінального переслідування винних, а й визнання потерпілих, встановлення правди про злочини, забезпечення їхньої змістовної участі в судових процесах та надання ефективних репарацій.
Для України, де продовжують документуватися тисячі міжнародних злочинів і водночас створюються нові механізми притягнення до відповідальності, міжнародний досвід має особливу цінність. На завершення д-р Пуес підкреслила, що лише комплексний підхід, який поєднує кримінальну відповідальність, встановлення правди, репарації та повагу до гідності потерпілих, може сприяти досягненню справедливого й тривалого миру після збройного конфлікту.
Авторка матеріалу: Карина Шаліківська, стажерка Центру громадянських свобод.
Цей захід профінансований Європейським Союзом. Його зміст є виключно відповідальністю Центру громадянських свобод і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
